Іде собі порядний вуйко Львовом, гуляє. Проходить повз бордель, раптом чує якийсь ґвалт згори. Підіймає голову — а там на даху борделя коти злягаються. Котяри зрештою так захопились, що зісковзнули з даху й гепнулись просто перед вуйком, так їх разом… Continue Reading →
Іде собі порядний вуйко Львовом, гуляє. Проходить повз бордель, раптом чує якийсь ґвалт згори. Підіймає голову — а там на даху борделя коти злягаються. Котяри зрештою так захопились, що зісковзнули з даху й гепнулись просто перед вуйком, так їх разом… Continue Reading →
Львівська аптека-музей – у нас соромляться купувати презервативи з 1735 року.
— Ти уявляєш собі, Яшо, зайшов учора до своєї коханки в гості. Щойно ми зготувалися під ковдру, приходить її чоловік… Ну, мені Розочка й каже: “Жоро, беріть мерщій оцю праску й прасуйте оцю білизну”. І я таки дві години прасував… Continue Reading →
Мужик в Одесі зупиняє тачку: – Шеф, мені в ресторан на Дерибасівській! – Сідай. Проїжджають 10 метрів, таксі гальмує, відчиняє дверцята: – Прошу, Дерибасівська! Мужик в здивуванні: – Так що-ж ти відразу не сказав?! – А я думав Ви з… Continue Reading →
Гуцул на могилі сина: – Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе до Унiверситету не вiдпустив, чи я тобi грошi не вiдсилав!? А ти прийiхав i шо ти менi сказав? «Здравствуйте, папа!»!?
Гуцул на могилі сина: – Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе до Унiверситету не вiдпустив, чи я тобi грошi не вiдсилав!? А ти прийiхав i шо ти менi сказав? «Здравствуйте, папа!»!?
Мужик зайшов у потяг на Одесу, бачить – зовсім місць немає. Вирішив одну штуку викинути. Ходить і примовляє: – Нічого, все одно її спіймаю! – Кого? – Так кобра з сумки втекла … Пасажирів як вітром здуло, мужик ліг і… Continue Reading →
Через обстріли Дебальцевого ОБСЄ не може потрапити в Дебальцеве, щоб зафіксувати чи є обстріли чи ні.
Пам’ятник на одеському цвинтарі. На плиті пароського мармуру великими золотими літерами вибито: “ЯКІВ МОЙСЕЙОВИЧ РАБИНОВИЧ” І трохи нижче — маленькими літерами: “Своїй дружині — Сарі”.
— Громадянин Рабинович, нам відомо, що ви маєте золото. — На й що? — Треба здати. — Сара, золотце, за тобою пришли.
— Громадянин Рабинович, нам відомо, що ви маєте золото. — На й що? — Треба здати. — Сара, золотце, за тобою пришли.
Два селюка їдуть на запорожці в Київ. – Микола! – Шо? – Ми вже в столиці. – Чого так думаєш? – Бо під колесами все більше пішоходів.
© 2020 Кумові анекдоти