Катрпати. Вуйко пасе отару, раптом дивиться: внизу на полонині туристи, побачили рівчак з водою, покидали свої ярмаки-рюкзаки, біжать туди, як давай пити ту воду. А він то як побачив і давай кричати:

– Люди! Не пийте! Вода отруєна!

А вони не чують, вутер горами носиться. Він знов:

– Люди! Не пийте! Вода отруєна

Вони все одно не чують, продовжують пити і плескатися. Він кидає отару, мчить стрімголов з гори до полонини, кричить, а  вони все не чують. І вже він майже до них добіг, спотикаєтться, мордякою в багнюку – ляп! Нарешті вони його помічають, підходять до нього і такі:

– Мущіна, мущіна! Что ві там нам крічалі, что ві нам говорілі?

Він такий:

– Пийте не великими ковтками… Бо вода холодна, простудитесь, ще не дай Бог…