Син приходить до тата і каже:
– Тату, та я би оце женився.
– А шо, маєш дівку?
– Та маю, тату.
– А шо — файна?
– Ой, та така, тату, файна, шо де лиш не піде, хлопці з ніг падають, лиш за нею озираються, а дівки всі інші біля неї як поганки.
– Гм… А шо — роботяща?
– Та така роботяща, що о п’ятій ранку встає, по господарству бігає, наварить-напече, нашиє-напряде, лиш вночі спати ляже.
– А як з грошима в тій родині?
– Ой, тату, та то такі багатії, там стільки мають тих машин мають та й хату одну велику, а одну ше більшу їй будують.
– Та й шо, сину, мудра?
– Та така мудра — 2 вищі освіти: економічна і юридична.
– Гм… та й шо, сину, може, ще й тебе любить?
– Ой, тату, та вже любит так, що очей не годна відвести, любилася би зрання до ночі, та й шкодує мене.
— Знаєш, сину… Я тут подумав собі трохи… Не треба нам такої невістки.
— Та добре, тату.