Урок географії в школі.
– Діти! Пограймо в цікаву гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
– Добре!
– Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють — ховайся, бо буде лихо…
Петрик викрикує:

– Та це ж москалі!
– Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі, то правильно! Сідай. Наступне. І хазяйновиті вони, в усьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш…
Марічка підскакує:

– Я знаю, жиди це!
– Та які жиди — їх євреями кличуть. А взагалі, то правильно! Сідай, Марічко. Остання людність. Хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Усе як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди й, зціпивши зуби, промовить: “А, бодай вона згоріла…”
У класі мовчанка.
— Ну, хто це? Що, не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос із останньої парти:

— Зате ми гарно співаємо…