Наші дні, літо. Тель-Авів, центральна вулиця, середина дня. У переповнений рейсовий автобус заходить дикого виду араб у товстій зимовій куртці. З нагрудної кишені куртки стирчить екранчик, на ньому червоними цифрами: “10”. Араб сідає між двома багатодітними єврейськими родинами, чинно складає руки на колінах і якийсь час спокійне їде. Євреї в цей час потихеньку розповзаються від нього, як від прокаженого. Нарешті, одна маленька дівчинка безстрашно підходить до дикого араба і запитує в нього:
– Дядечку, а чому у вас на грудях табличка з числом “10”?
Обличчя араба опромінюється променистою посмішкою. Він ласкаво тріпає дівчинці волосся, потискує їй руку і зі словами:

– Яка ти молодець, я б і зовсім забув…” – клацає чимось у кишені. Цифри на екранчику міняються: “9…..8…..7…..”