Перед новим роком на пошту надходить лист Діду Морозу від маленького хлопчика. Працівники пошти порадились і, так як доправляти того листа було нікуди, вирішили його прочитати.
“Здрастуй дідусю Морозе! Живу я бідно, тата з мамою не маю, сирота я. Живу з дідом Васею, у нього маленька пенсія, та й п’є він, а моє пальтечко стареньке — мале зовсім, черевики подерлись, а рукавички я загубив. На вулиці — зима. Мені холодно, вийти погуляти ні в чім. Ось я й вирішив написати тобі листа. Ти ж приносиш усім подарунки на Новий рік, то чи не міг би ти й мені прислати в подарунок нове пальто, черевики й рукавички?”
Прочитали працівники пошти листа, поплакали й вирішили зібрати грошей і купити малому в подарунок на Новий рік усе, чого він просив.
Зібрали грошей, хто скільки дав. Купили пальто, черевики, а на рукавиці грошей не стало!
Завернули все це в пакета й віднесли малому, начебто від Діда Мороза, з почуттям глибокого задоволення! За день на пошту надходить лист від малого — Діду Морозу, працівники відкривають і читають:
“Здрастуй дідусю Морозе! Спасибі тобі велике за подарунки, я такий радий! Усе нове, й тепле, й гарне! Пальто саме на мене, й черевики добрі, а рукавиці мабуть на пошті поцупили!”