Три хірурги, давні друзі, зустрілись на якомусь святі. Сидячи на осонні на лавці, вони почали вихвалятись один іншому.
Перший:

— Я мав пацієнта, який утратив на війні обидві ноги. То я зробив йому штучні ноги, й це було чудо. Тепер він став одним із найкращих у світі бігунів! Цілком можливо, що він здобуде перемогу на майбутніх Олімпійських іграх.
Другий:

— Та це ще що. А от я мав пацієнтку, що впала з десятого поверху й геть розтрощила собі обличчя. Я виконав величезну роботу з пластичної хірургії. І що ви думаєте, нещодавно я прочитав у газеті, що вона стала королевою краси світу.
Третій був скромним чоловіком. Двоє інших поглянули на нього й запитали:
— А що ти зробив під цей час? Що маєш нового?
— Та нічого особливого, — сказав той, — і, окрім того, мені не дозволяють нікому про це розповідати.
Його колеги звичайно ж зацікавились:

— Ну, але ж ми — друзі й ми вміємо берегти таємниці. Тобі немає про що хвилюватись, це не вийде поза наше коло.
— Гаразд, я розповім вам, якщо ви обіцяєте мовчати. До мене доставили одного чоловіка; він утратив голову в автокатастрофі. Спершу я розгубився й не знав, що робити. Відтак я вибіг до саду, щоби обміркувати план операції, й раптом побачив качан капусти. Не придумавши нічого кращого, я пересадив йому того качана замість голови. І знаєте що? Цей чоловік став президентом!