Помирає старий Бандерівець та й кличе до себе сина:
– Сину… сину, я вже старий, вмираю, поклич мені секретаря Компартії району…
– Тату, ви шо здуріли, шо люди подумають?
– Роби що кажу, хай він прийде і прийме мене в члени Компартії…
– Шо?! Як я між людьми буду ходити?
– Ой сину, сину, як вмру то хоч буду знати, що одним комуністом менше стало!