Один піп, з простоти душі, принадився до однієї прихожанки. Ходив-ходив, а та взяла і завагітніла. Викликають батюшку до суду, кажуть:

— Ну що, батюшко, одружуйся!
— Я не можу, мені по сану не положено…
— Ну тоді в тюрму тебе посадимо.
— Та ви що, на кого ж я приход полишу!
— Ну тоді одружуйся!
— Та ж я не можу! Це все дзвонар клятий! Я все ж на пів голівки — на пів голівки, а він у головний дзвін як бацнув, то я з переляку на всю й засадив!
Ну то й повішали на дзвонаря аліменти.
Дзвонар наступного дня приходить на роботу, заліз на дзвіницю, там посидів, покурив… Потім перегинається за поруччя й кричить:
“Миряни! Чи бува не трахає хтось когось? Ударя-а-а-ю!”